Музика епохи Відродження



Музика епохи Відродження, подібно образотворчому мистецтву й літературі, вернулася до цінностей античної культури. Вона не тільки тішила слух, але й виявляла на слухачів духовний і емоційний вплив

Відродження мистецтва й науки в XIV-XVI вв. було епохою великих змін, що ознаменували перехід від середньовічного способу життя ксовременности.

Твір і виконання музики в цей період придбали особливе значення. Гуманісти, що вивчали прадавні культури Греції й Рима, оголосили написання музики корисним і шляхетним заняттям. Уважалося, що кожна дитина повинен навчитися співати й опанувати грою на музичних інструментах. Заради цього імениті родини ухвалювали у свої будинки музикантів, щоб ті давали уроки їх чадам і розважали гостей


Популярні інструменти

В XVI в. з'явилися нові музичні інструменти. Найбільшу популярність придбали тих з них, гра на яких давалася аматорам музики легко й просто, не вимагаючи особливих навичок

Найпоширенішими стали віоли й родинні їм щипкові. Віола стала попередницею скрипки, а відіграти на ній було нескладно завдяки ладам (дерев'яним смугам поперек грифа), що допомагали брати потрібні ноти. Звук віоли був тихим, але добре звучав у невеликих залах. Під акомпанемент ще одного ладового щипкового інструмента - лютні - співали, як зараз під гітару

У той час багато любили відіграти на блоклфлейті, флейтах і ріжках. Сама складна музика писалася для тільки що створених клавесина, верджинела (англійський клавесин, що відрізняється невеликими розмірами) і органа. При цьому музиканти не забували складати й музику попроще, що не вимагала високих виконавських навичок. На це ж час довелися зміни в нотному листі: на зміну важким дерев'яним друкованим блокам прийшли винайдені італійцем Оттавиано Петруччи пересувні металеві літери. Опубліковані музичні добутки швидко розкуповувалися, усе більше людей стали долучатися кмузыке.


Музичні напрямки

Нові інструменти, друкування нот і широка популярність музики сприяли розвитку камерної музики. Як виявляється з її назви, вона призначала для звучання в невеликих залах перед нечисленною аудиторією. Виконавців було трохи, переважали вокальні виступи, тому що мистецтво співу в ту пору було розвинено куди більше, чим музицирование. Крім того, гуманісти затверджували, що на слухача сильніше всього впливає "чудесний сплав" двох мистецтв - музики й поезії. Так, у Франції як жанр виділився шансон (багатоголоса пісня), а в Італії - мадригал


Шансоны й мадригали

Шансоны тих років виконувалися в кілька голосів на зворушливі вірші із широким тематичним діапазоном - від піднесеної теми любові до повсякденного сільського життя. Композитори складали до віршів дуже прості мелодії. Згодом із цієї традиції народився мадригал - добуток для 4 або 5 голосів на вільну поетичну тематику

Пізніше, уже в XVI в., композитори дійшли висновку, що мадригалу бракує глибини й сили звучання, до яких завжди прагнули в Прадавній Греції й Римі, і почали відроджувати античні музичні розміри. При цьому різка зміна швидкого й плавного темпів відбивала зміни настрою й емоційного стану

Таким чином, музика стала "живописати слова" і відбивати почуття. Приміром тон, що сходить, міг означати вершину (щиросердечний підйом), що сходить - долину (юдоль суму), повільний темп - смуток, прискорення темпу й приємні на слух гармонічні мелодії - щастя, а навмисно довгий і різкий дисонанс позначав горе й страждання. У більш ранній музиці переважали стрункість і злагодженість. Тепер же в її основі лежали многозвучие й контраст, що відбивали багатий внутрішній мир людини. Музика стала глибше, вона придбала особистісний характер


Музичний супровід

Торжества й свята були відмітною рисою Відродження. Люди тієї епохи відзначали все - від днів святих до приходу літньої пори. Під час вуличних ходів музиканти й співаки з багато прикрашених подмостков на колесах читали балади, виконували найскладніші мадригали, грали драматичні вистави. Публіка з особливим нетерпінням чекала "живих картин" з музичним супроводом і декораціями у вигляді механічної хмари, з якого спускалося передбачене сценарієм божество

Разом з тим, сама велична музика складалася для церкви. По нинішніх мірках хори були не так уже й великі - від 20 до 30 людей, але їх голоси підсилювалися звучанням оркестрів, що вводяться до складу, тромбонів і трубнкорнетів, а на більші свята (наприклад, Різдво) співаків збирали з усією округи в один величезний хор. Лише католицька церква вважала, що музика повинна бути простий і зрозумілої, і тому ставила за приклад сакральну музику Джованни Палестрины короткі добутку, що писав, на духовні тексти. Слід зазначити, що пізніше сам маэстро потрапив під вплив виразної й могутньої "нової" музики й став писати монументальні й барвисті добутки, що вимагали чималих навичок хорового співу


Мова музики

На початку XVI в. більшість відомих композиторів були родом з Північної Європи, але наприкінці сторіччя першою скрипкою зазвучали італійці. Молоді музиканти з багатьох країн приїжджали на навчання в Італію. Англійські музиканти вивчали італійський мадригал і наслідували його. Композитори Таллис і Доуленд писали як складну церковну музику, так і немудрі пісні для одного голосу. Музика перестала бути чітко розрахованої й строго духовної. Вона здобувала емоційний, виразний і яскраво індивідуальний характер. Музика заговорила з людьми - і люди розуміли її мова