Сезанн, Гоген і Сірка



У Франції в середині 18808х г. імпресіонізм у ступив місце більш своєрідним художнім напрямкам. Їхніми творцями були Гоген, Сезанн і Сірка

Імпресіонізм був суперечливої й надзвичайно впливовою школою французького живопису. На зміну ворожості критиків прийшло загальне визнання. Незабаром імпресіонізм став звичним, що підштовхнуло групу молодих живописців до заперечення цінностей їх старших сучасників і пошуку власних способів художнього вираження

Трьома лідерами нової революції були французи Поль Сезанн, Жорж Сірка й Поль Гоген. Зараз плину, до яких належали вони й голландець Винсент Ван Гог, по гідності оцінений лише після смерті, називають постімпресіонізмом. Цей узагальнений і збірний^-збірний-умовно-збірний термін увів в обіг англійський художній критик Роджер Фрай (1866-1934) уже після того, як творчість прихильників нової школи була повсюдно визнане цінителями мистецтва


Жорж Сірка

Із усіх провісників постімпресіонізму ближче всіх до початкових цілям імпресіонізму залишився Жорж Сірка (1859-91). Він найбільше любив писати те, що так подобалося його попередникам - парижан, що насолоджуються літнім сонечком або, що вкушають радості вечірнього відпочинку, повсякденне життя пригородів, пейзажі північного узбережжя Франції. Синові багатих батьків, Сірка ніколи не доводилося заробляти на життя, тому він міг цілком присвятити себе художньому пошуку. Щоб опанувати мистецтвом передачі тонів, на початку шляху він завзято працював у техніку чорно-білого малюнка й тільки після цього звернувся кцвету.

Сірка підходив уводити, увести до ладу кольору з наукового погляду: художник проповідував оптичний ефект змішання квітів, воліючи змішуванню різних фарб на палітрі накладення на полотно чистого кольору у вигляді безлічі окремих крапок незмішаних фарб. Розміри колірних крапок ретельно прораховувалися й мінялися залежно від розмірів картини й оптимальної відстані від глядача, який бачив не окремі крапки різних квітів, а складні живі, більш насичені кольори. Ця техніка одержала назву пуантилізм ( від слова "крапка"), а її класичним прикладом служить найвідоміше полотно "Недільна прогулянка на острові Гранд-Жатт" (1884-86).

Дослідивши властивості кольору, Сірка перейшов до вивчення ліній. Він уважав, що певні лінії передають конкретні емоції: лінія, що загинається нагору, - щастя, що опускається вниз - смуток, а горизонтальні лінії - безтурботний спокій


Поль Гоген

На відміну від безтурботного й методичного Сіра, Поль Гоген (1848-1903), як і Ван Гог, вірив, що живопис повинна прагнути до відображення внутрішніх переживань, і так само, як голландський художник, жадав змінити мир до кращого. Пошуки більш досконалого й гармонічного миру в підсумку завели Гогена в далекі краї, в абсолютно інше культурне середовище. Імовірно, тягу Гогена до яскравості й екзотиці сформувало дитинство, проведене в Перу. Втім, спочатку його життя складалося досить заурядно: служба у французькому торговельному флоті, робота на біржі, одруження, п'ятеро дітей, гарний будинок у пригороді Парижа...

Але раптом, в 35 років, коли все в житті налагодилося й справи йшли як не можна краще, у Гогена з'явилося всепоглинаюче захоплення - живопис. Незабаром він уже не міг містити родину, розстався з колишнім життям і в 1886 г. перебрався в колонію художників у Бретані, у містечко Понт-Авен. Його тягла примітивна, але полум'яна релігійність тамтешніх жителів. У картині "Бачення після церковної служби" він спробував передати невидимий мир добрих і злих парфумів. Він рішуче порвав з імпресіоністичним стилем живопису, відмовився від властивої цьому стилю техніки мазка й став накладати фарби на полотно широкими й розгонистими плямами

Любов Гогена до примітивного мистецтва захопила його в мандрівки. У далеких країнах він праг знайти більш природній і правильний спосіб життя. Останні 12 років життя він провів на Таїті й Маркізьких островах, лише зрідка навідуючись у Париж. Острова південних морів служили для художника невичерпним джерелом натхнення. Однієї з відмітних рис його полотен таитянского періоду є використання плоск композицій, що застигли, імовірно, навіяних мистецтвом Прадавнього Єгипту


Поль Сезанн

Якщо Гоген жадав представити внутрішній мир людини, Поль Сезанн (1839--1906) прагнув розчленувати матеріальний світ. Сезанн народився в Эксан - Провансі в багатій родині, на початку 600х виїхав у Париж, де познайомився із творчістю імпресіоністів і з їхньою роботою на пленері, під відкритим небом. Сезанн почав виставляти свої роботи разом з художникамиеімпресіоністами, але так і не прийняв їхній метод: він не стільки тяжів до передачі мінливих ефектів світла, скільки "будував услід природі", уважаючи, що художник повинен, насамперед, розібратися в геометрії видимого. Звідси й характерний для Сезанна мазок - чіткий, рішучий і щільний

В 1886 г., після смерті батька, що залишив синові чималий стан, Сезанн вертається в Экс, у родовий маєток. Джерелом натхнення йому служить навколишня природа. Одну тільки гору СенткВиктуар художник пише більш 60 раз! Сезанн копітко розробляв кожну тему, підводячи під свій живопис теоретичні вишукування й викладення, що виявили згодом помітний вплив на нові покоління художників. Зокрема, зображення Сезанном того самого предмета під різними кутами зору суттєво вплинуло на Пикассо, Шлюбу, Леже й інших художників початку XX століття